5 шляхів до серця дитини

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гіpше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю "мову", дитина краще зрозуміє їx.
Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.
Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Як часто ми, дорослі, нарікаємо на молодь. Особливо на підлітків, вони просто нестерпні. Але ж це наші діти. Вони наша плоть і кров, вони наше дзеркало. Якщо ми маємо претензії до своїх дітей, то ще більше маємо мати їх до себе. Бо саме батьківська сім“я – середовище, де формується особистість. У цифрах: 30% впливу на розвиток особистості має генетика, 40% – сім”я та 30% – власний вибір індивіда, тобто подальша соціалізація. Приблизно на 70% ми всі сформовані в родині.

Обов’язок батьків не тільки нагодувати, вдягнути та випровадити до школи, але і створити умови, в яких розквітає, викохується індивідуальність дитини. А це зробити складніше і важливіше ніж влаштувати побут і матеріальний статок.

Чим я можу допомогти своїй дитині – підлітку ???

– Бути поруч, бути підтримкою у час великого випробування – періоду статевого дозрівання. Організм готується до здатності народжувати. В кров викидається велика кількість гормонів, які заставляють підлітка думати про секс, про протилежну стать, приглядатися до змін свого тіла, відчувати розгубленість, роздратування, незадоволення своєю зовнішністю, страждати від різких перепадів настрою. Говоріть про це з донькою чи сином як з дорослими, говоріть відверто про секс і про ризики, якими супроводжується ранній секс, говоріть про нормальність процесів в їхньому тілі, бо це процес перетворення гидкого каченяти у прекрасного лебедя, говоріть про їх тіло як храм, який треба берегти. Зріле тіло – це ще не дорослість, треба ще навчитися приймати рішення та відповідати за них. Будьте в цьому ближче до своїх дітей ніж порнофільми, журнали і вулиця.

Правила, яких має дотримуватися вчитель щодо невстигаючих учнів

• Не ставте невстигаючого учня в несподівану ситуацію «запи­тання — відповідь»; дайте учневі можливість підготуватися та обмір­кувати відповідь.
• Бажано, щоб учень відповідав не усно, а письмово.
• Засвоєння великого за обсягом, різноманітного складного матеріалу не давайте відраду; розділіть його на окремі інформацій­ні шматки і подавайте поступово, в міру засвоєння.
• Не примушуйте невстигаючих учнів відповідати новий, тіль­ки-но засвоєний на уроці матеріал; відкладіть опитування на нас­тупний урок, дайте учневі можливість опрацювати його вдома.
• Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не лише оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумни­ця» тощо) формуйте в учня впевненість у власних силах, у своїх знаннях, у можливості вчитися; ця впевненість допоможе учневі в екстремальних, стресових ситуаціях іспитів, контрольних, олімпіад тощо.
• Тактовно оцінюйте невдачі учня, адже він сам дуже болісно їх сприймає.
• Під час підготовки відповіді давайте час для перевірки та виправлення написаного.
• Якомога менше відволікайте учня, його увагу, створюйте спокійну, а не неврозну обстановку.

Як готуватися до ЗНО

Для того, щоб у кризовій ситуації не втрачати голови, необхідно не ставити перед собою над завдань і надмети. Не варто чекати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, частинами, спокійно.

Спочатку підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зручно розташуйте необхідні підручники, посібники, зошити, папір, олівці. Можна ввести в інтер’єр кімнати жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Для цього буває достатньо якоїсь картини в цих тонах.

Складіть план занять. Плануючи кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні вивчатимете. Не взагалі: «трохи позаймаюсь», - а які саме розділи і теми.

Почніть зі складнішого. З того розділу, який знаєте найгірше. Але якщо вам важко «розгойдатися», то можна почати з того матеріалу, який найбільш цікавий і приємний. Можливо, поступово увійдете до робочого ритму, і справді піде.

Чергування занять й відпочинок. Оптимальна тривалість заняття - 30-40 хвилин, тривалість перерв -  5 – 10 хвилин. Не забувайте під час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити недовгі прогулянки, полити квіти, прийняти душ, тобто повністю відволікатися від навчання на певний час.

Хто такий психолог?

Це звичайна людина,яка довго слухає клієнта після чого допомагає знайти вихід з різних ситуацій.

З ким працює психолог? 

Психолог працює зі здоровими людьми,  які не почувають себе щасливими або мають труднощі у вирішенні проблем, у відношеннях з іншими або у досягненні бажаної мети.

У яких ситуаціях може допомогти психолог:

Психолог виступає певним дзеркалом, дає людині можливість побачити своє життя, проблеми збоку. Застосувати все те, що може допомогти звести містки між собою і собою, собою і людьми, соціумом.

Шляхи вирішення проблем закладені в самій людині, необхідно лише допомогти усвідомити їх.

Основні види роботи практичного психолога навчального закладу:

• Консультаційна робота.
• Психодіагностична робота.
• Розвивальна робота.
• Психологічна просвіта.
• Навчальна діяльність.
• Організаційно – методична робота.
• Зв’язки з громадськістю.