Як часто ми, дорослі, нарікаємо на молодь. Особливо на підлітків, вони просто нестерпні. Але ж це наші діти. Вони наша плоть і кров, вони наше дзеркало. Якщо ми маємо претензії до своїх дітей, то ще більше маємо мати їх до себе. Бо саме батьківська сім“я – середовище, де формується особистість. У цифрах: 30% впливу на розвиток особистості має генетика, 40% – сім”я та 30% – власний вибір індивіда, тобто подальша соціалізація. Приблизно на 70% ми всі сформовані в родині.

 

Обов’язок батьків не тільки нагодувати, вдягнути та випровадити до школи, але і створити умови, в яких розквітає, викохується індивідуальність дитини. А це зробити складніше і важливіше ніж влаштувати побут і матеріальний статок.

 

Чим я можу допомогти своїй дитині – підлітку ???

 

– Бути поруч, бути підтримкою у час великого випробування – періоду статевого дозрівання. Організм готується до здатності народжувати. В кров викидається велика кількість гормонів, які заставляють підлітка думати про секс, про протилежну стать, приглядатися до змін свого тіла, відчувати розгубленість, роздратування, незадоволення своєю зовнішністю, страждати від різких перепадів настрою. Говоріть про це з донькою чи сином як з дорослими, говоріть відверто про секс і про ризики, якими супроводжується ранній секс, говоріть про нормальність процесів в їхньому тілі, бо це процес перетворення гидкого каченяти у прекрасного лебедя, говоріть про їх тіло як храм, який треба берегти. Зріле тіло – це ще не дорослість, треба ще навчитися приймати рішення та відповідати за них. Будьте в цьому ближче до своїх дітей ніж порнофільми, журнали і вулиця.

 

– Поважайте, цікавтеся, спілкуйтеся з друзями своєї дитини. В такому віці дуже важливо мати друзів, компанію – це школа соціальних стосунків. Гірше, коли ваше чадо не має друзів. Знайдіть час для спілкування з ними, але не загравайте , вони чутливі до фальші, будьте щирими , просто будьте з ними.

 

– Тепер про таланти. Якщо підліток досягнув майстерності в певній сфері, щось робить краще за інших, підтримайте його, навіть коли вам це не видається талантом. Похваліть і розвивайте його бажання у чомусь вдосконалюватися. Тим ви підсилите його самоповагу, посприяєте його самоствердженню.

 

–  Довіряйте своїй дитині, поважайте її рішення. У підлітків загострене почуття справедливості, тому будьте об”єктивними в конфліктних ситуаціях. Прийміть сторону дитини, якщо вона права, захистіть її перед кривдником та зумійте бути справедливим у протилежній ситуації, але обов”язково аргументуйте свою позицію, підтверджуйте здоровими міркуваннями. Це поведінка авторитетного батька. Таким чином молода людина буде стверджуватися у своїй правоті та визнавати свої помилки і вчитися на них. Якщо займете позицію авторитарного батька з такими аргументами як “ буде так як скажу я “ , “ дорослі завжди праві “, “ ти ще замалий мені вказувати ” , тоді в дитини розвиваються комплекс неповноцінності, відчуття власної неспроможності, страх перед відповідальністю, що може привести до життєвої позиції “сірої мишки ”, “ жертви ”.

 

–  Любіть свою дитину, любіть такою, якою вона є . Не критикуйте її як особистість, критикуйте її окремі вчинки. Згадаємо В.Сухомлинського: “Для дитини ніколи не буває забагато любові, її неможливо ні перелюбити, ні перехвалити. Отримуючи безмежну батьківську любов, вона любить себе, любить людей. Тут йдеться про любов, а не розбещування і про похвалу, а не попускання.”

 

– Будьте в тісному контакті з педагогами та вихователями, роль яких в період підліткової кризи дитини величезна. Та слід пам”ятати, що наші діти приходять до них вже з тими цінностями і з тією жагою до життя, яку привили їм ми, батьки.

 

Я пишу ці рядки не тому, що беруся когось повчати, а тому, що в свій час мені дуже бракувало подібної інформації. Думаю, що варто писати, якщо це виявиться потрібним хоча б одній людині.